Ти знаєш, що ти – людина,
Ти знаєш про це, чи ні?
Усмішка твоя єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої одні…

В.Симоненко

21 лютого 2017 року на базі районного методичного кабінету відбувся науково-методичний семінар  на тему  «Психологічний супровід навчально-виховного процесу дітей з особливими освітніми потребами»  за участі практичних психологів навчальних закладів, соціальних педагогів, учителів-асистентів. Дане питання є досить актуальним, адже кількість дітей з особливими потребами  зростає. З  215  дітей віком від 6 до 18 років з  психо-фізичними вадами  106 мають інвалідність;  з них 31 дитина перебуває  на індивідуальній формі навчання, 7 забезпечено інклюзивну освіту. Вимогою часу є всебічна інтеграція дітей з порушеннями психо-фізичного розвитку в  соціум.  Саме психологічна служба в навчальних закладах має сприяти  такій адаптації  дітей в учнівських колективах. 

Звідки беруться «особливі діти»? Про причини виникнення відхилень  та рекомендації, які  допоможуть зменшити ризик народження  дитини з вадами розвитку, повідомила методист РМК  Ірина Романчук.

Оскільки центром роботи з дітьми з  особливими потребами  є районна ПМПК, її завідуюча  Іванна Лихенко  наголосила на формах роботи та функціях психолого-медико - педагогічної консультації, а районний логопед Людмила  Яковлєва   проаналізувала результати діяльності щодо корекції вад мовлення у даному навчальному році.

У форматі «круглого столу» обговорювались питання організації психологічного супроводу дітей з ООП в навчальних закладах  в  умовах інклюзивного навчання (практичний психолог Шляхівської  ЗОШ І-ІІІ ст. Людмила Прокопенко);  види  психологічної  підтримки педагогів в умовах інклюзивного чи індивідуального навчання (з досвіду роботи соціального педагога Флоринської школи Рогової Анни). Практичним психологом Джулинської ЗОШ І-ІІІ ступенів Ярославою Човганюк підготовлено методичні рекомендації щодо  роботи  з батьками дітей з ООП.

Запрошена  на семінар асистент вихователя в інклюзивній групі ДНЗ «Мрія» с.Війтівка Наталія Клебанська  розповіла про  роботу з дитиною, що має синдром Дауна. Це перший досвід впровадження інклюзивної освіти в дошкільних закладах району, та щира розповідь про «сонячну»  дівчинку Марійку, її перші успіхи  переконують, що даний досвід слід впроваджувати у районі. Асистент учителя Баланівської ЗОШ І-ІІІ ст. Людмила Загарій також відмітила успіхи у навчанні своїх підопічних – двох першокласників з аналогічним синдромом. Учасники семінару мали можливість переглянути відеофрагмент  заняття з «сонячною» дитиною в новоствореній корекційно-розвитковій кімнаті.

Робота з дітьми, що мають різні відхилення у психо-фізичному розвитку, консультування батьків  вимагають  великої віддачі з боку педагогів.  Практичний психолог Бершадської ЗОШ І-ІІІ ст. №3 Лариса Маршалковська  поділилась власним досвідом з даного питання та провела майстер-клас щодо попередження емоційного вигоряння в роботі.

Керівник районного методоб'єднання  практичних психологів Прокопенко Л.М. зупинилась на питанні ведення документації у системі психологічного супроводу дітей з ООП.  Анкетування учасників семінару та використання «скриньки проблем» показали,  що  обмін  досвідом з колегами щодо  роботи з особливими дітьми, їх батьками є досить важливим та  потребує постійного вдосконалення. Семінар завершився екскурсією до оновленого районного логопедичного кабінету (завідуюча Л.А.Яковлєва), обміном думок та телефонів.

 Ірина Романчук, методист РМК відділу освіти

Запрошуємо до співпраці:

Особливу зацікавленість в учнів і педагогів Бершадщини викликають заходи, які проходять у нестандартній формі із застосуванням інтерактивних методів і форм роботи, що дають можливість навчитися практично використовувати свої знання. Саме таким став районний семінар-практикум керівників навчальних закладів, проведений на базі Яланецької ЗОШ І-ІІІ ступенів. Уже сама тема «Раціональна організація праці керівника закладу – умова підвищення результативності ЗНЗ» спонукала його учасників до переосмислення, здавалося б, давно і добре відомих аспектів навчально-виховного процесу.

Прологом цього насиченого дня стали презентація «Шкільна родина» та екскурсія по школі, які провів її директор Олійник В.В.. Кожен присутній мав змогу насолодитися емоційною і водночас фаховою інформацією про школу, становлення її як осередку культури та освіти на селі. Навчальному закладу довелося стати свідком і безпосереднім учасником багатьох історичних подій, різних нововведень і змін, але головним принципом, яким керуються у своїй роботі педагоги Яланця, залишається кредо: «Школа радості – для дітей, школа спокою – для батьків, школа творчості – для вчителів». Тут учні, батьки і вчителі живуть одним життям – змістовним цікавим і насиченим. І це дає свої результати, 14 вихованців в нинішньому навчальному році стали переможцями ІІ етапу Всеукраїнських предметних олімпіад, 4 – учасниками ІІІ етапу. Учні та вчителі школи постійно брали й беруть участь у волонтерських акціях, надсилають листівки, привітання, подарунки, малюнки, цим самим підтримують бойовий дух воїнів АТО.

Виховний захід «Герої не вмирають», підготовлений заступником директора з виховної роботи Олійник В.М. і вчителем англійської мови і зарубіжної літератури  Гладун К.П., і представлений учнями 1-11 класів, ще раз яскраво продемонстрував усім присутнім, що сьогодні процес національно-патріотичного виховання і є нагальною потребою держави. Він має охоплювати усіх учасників навчально-виховного процесу, сприяти формуванню в дітей та утвердженню в педагогів і батьків національних і загальнолюдських цінностей, особистісних якостей, що притаманні громадянину України.

Після завершення організаційної частини семінару його учасники перейшли до практичної. Усі були поділені на 4 секційні групи, в яких розглядалися такі важливі питання діяльності керівника школи, як ведення алфавітної книги (керівник І.М. Кустрич – головний спеціаліст відділу освіти); робота директора школи з електронною звітністю (керівник Данилець А.Г. – директор Ставківської ЗОШ І-ІІ ступенів); організація харчування учнів у школі (керівник Когут О.М. – методист РМК); охорона праці у школі, посадові інструкції (керівники Багнюк В.А. – директор П’ятківської ЗОШ І-ІІІ ступенів, Пригуза С.Д. – юрист відділу освіти). Кожна група по черзі, змінюючи одна одну і класні аудиторії,  ділилася досвідом, ставила найрізноманітніші запитання, знаходила шляхи їх розв’язання. Особливо багато їх виникло в секції, де розглядалося таке важливе і разом з тим болюче питання, як харчування учнів. Але  завдяки її керівнику, а також завгоспу школи Горбачевській В.С., яка продемонструвала усі зразки ведення документації, що повинна бути в їдальні, у шкільного кухаря та медичної сестри, їх значно поменшало, а керівники шкіл отримали фахові роз’яснення, які зможуть використовувати в подальшій своїй діяльності.

У режимі «круглого столу» всі учасники семінару поділилися своїми враженнями та думками від побаченого і проведеного і прийшли до висновку, що такі семінари і такі форми роботи є актуальними і потрібними. Багато з того, що продемонстрували в Яланці, вони зможуть запровадити у своїх школах.

Т.в.о. начальника відділу освіти Тартачна О.М. підвела підсумки роботи семінару, наголосивши на тому, що у школах району триває інтенсивне переосмислення цінностей, долаються стереотипи педагогічного мислення, здійснюються системні перетворення, які стосуються всіх аспектів навчально-виховного процесу. Вона також висловила щирі слова подяки адміністрації, педагогічному колективу, особливо вихованцям цього навчального закладу за продемонстровану роботу, підготовлену музично-літературну композицію і побажала всім нових успіхів під мирним небом.

Своїми враженнями поділився Ковальський В.М.,

директор Бершадської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2.

Наше спілкування між собою зрозумілою нам мовою в переважній більшості випадків має для нас величезне значення. Мова та її наріччя стають не просто засобом комунікації, але й відкривають для нас дуже широкі можливості. Людина так звикає до рідної мови, що вона стає невід’ємною частиною її власної особистості. Так створена людина, що рідною зазвичай стає найбільш близька до неї та її душі мова.

За легендами, колись ми всі говорили однією мовою. Розуміли один одного і нам не був потрібен хороший фахівець - перекладач. Згідно з Біблійними текстами (Буття, глава 11) поділ мов відбувся в регіоні, який був названий Вавилон. Не заглиблюючись у причини цього явища скажемо, що зараз на нашій планеті за оцінками фахівців всесвітньої організації ЮНЕСКО налічується близько 6-ти тисяч мов, причому половина з них перебуває під прямою загрозою зникнення. Добре це чи погано - не можна сказати напевно, проте абсолютно точно можна стверджувати, що окрема, самостійна мова - це своєрідний носій цілком певних традицій та культурної спадщини, що в свою чергу вказує на конкретну цінність, яку вона може представляти хоча б з точки зору історичної аналітики.

У 1999-му році на 30-й сесії Генеральної конференції Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, було прийнято рішення заснувати Міжнародний день рідної мови. Датою щорічного свята вибрано 21-е лютого. Це всесвітнє свято було засноване з метою сприяння багатому культурному та мовному різноманіттю. Збереження багатомовності дає можливість зберегти не тільки унікальний погляд на нашу тисячолітню історію і культуру, але й виробити найбільш широкі підходи у сфері взаєморозуміння і людяності, які все ще продовжують зберігати в собі ряд проблем, вирішення яких видається складним завданням.

Зроблені кроки по збереженню і поширенню рідних мов на практиці показали, що це активно служить зміцненню солідарності і терпимості, розширенню взаєморозуміння і діалогу, що особливо цінно для нас і нашої власної, сучасної культури і традицій.

Єдиною державною мовою нашої країни є українська. Наша мова пройшла нелегкий шлях. Однак, попри всі перешкоди, для 45 мільйонів людей вона була і є рідною, є мовою їхніх дідів, батьків і буде також мовою їхніх дітей. Щиро вірю в те, що краса і сила української мови пригорне до себе серця мільйонів інших людей.

Мова — це носій прекрасних традицій та звичаїв, цінної культурної спадщини народу. Ось чому кожен з нас повинен шанувати, берегти і звеличувати рідну мову. Друзі! Вітаємо  вас із Міжнародним днем рідної мови. Не забувайте свого коріння, плекайте рідне слово, і нехай вам сняться сни українською мовою!

19 лютого 1954 року Президія Верховної Ради СРСР видала указ, яким затвердила спільні подання Президій Верховних Рад УРСР та РРФСР про передачу Кримської області до складу Української РСР. 26 квітня він був підтверджений відповідним законом та постановою ВР СРСР про внесення змін до статей Конституції СРСР.

Після підписання Кючук-Кайнарджийського мирного договору 1774 року, що завершив Російсько-турецьку війну, Кримське ханство отримало незалежність від Османської імперії і в 1783 році було анексоване Російською імперією, до якої увійшло як частина Таврійської області зі столицею у місті Карасубазар, а з 1784-го - у Сімферополі. У 1802 році вона разом із Дніпровським і частиною Мелітопольського стала частиною новоствореної Таврійської губернії.

Після розгрому Російської Армії уряду Півдня Росії генерала Петра Врангеля у листопаді 1920 року кримські повіти дореволюційної Таврійської губернії увійшли до Таврійської губернії у складі РРФСР, яка 18 жовтня 1921 року рішенням уряду більшовицької Росії була перетворена на Автономну Кримську Соціалістичну Радянську Республіку, перейменовану після прийняття нової конституції автономії 5 травня 1929 року на Кримську АРСР.

З початком Німецько-радянської війни у 1941-42 роках з Криму було депортовано близько 70 тисяч німців та італійців, а після його звільнення від німецьких та румунських військ у 1944 році - все кримськотатарське, вірменське, болгарське та грецьке населення. 30 червня 1945 року указом Президії Верховної Ради СРСР замість автономії була створена Кримська область у складі РРФСР, а 29 жовтня 1948 року Севастополь був виділений в самостійний адміністративно-господарський центр як місто республіканського підпорядкування. Цим же указом в Криму були перейменовані 90% населених пунктів, які мали кримськотатарське, німецьке, грецьке та вірменське походження.

В результаті війни, окупації і депортації населення Криму зменшилося втричі і у повоєнний час стало заселятись вихідцями з України та Росії, проте нестача робочих рук привела до складної економічної ситуації на півострові, який протягом тривалого часу не міг подолати повоєнну розруху. Відсутність належного транспортного сполучення з Росією, достатнього забезпечення прісною водою та електроенергією, підштовхнули керівництво СРСР до передачі Кримської області до складу Української РСР, де планувалось зведення Каховського водосховища на Дніпрі та будівнцтво Північнокримського водоканалу, що видавалось більш раціональним фінансувати і здійснювати в рамках однієї союзної республіки.

25 січня 1954 року на засіданні Президії ЦК КПРС під головуванням Георгія Маленкова було затверджено проект указу Президії Верховної Ради СРСР про передачу Кримської області зі складу РРФСР до УРСР. Для його реалізації 5 лютого Рада Міністрів РРФСР прийняла рішення про доцільність передачі області до складу України і рекомендувала Президії Верховної Ради РРФСР звернутись із відповідним клопотанням до Президії Верховної Ради СРСР, що й було зроблено того ж дня. Через тиждень Президія Верховної Ради Української РСР на підставі відповідного наміру Президії ВР РРФСР постановила звернутись до Президії Верховної Ради Радянського Союзу з проханням передати Кримську область Україні.

19 лютого 1954 року Президія Верховної Ради СРСР видала указ «Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР», що, спираючись на «спільність економіки, територіальну близькість і тісні господарські та культурні зв'язки між Кримською областю та Українською РСР» затвердив відповідні рішення президій Верховних Рад РРФСР і Української РСР, і який 26 квітня був затверджений однойменним законом та постановою ВР СРСР про внесення змін до статей Конституції СРСР.

Всі відповідні укази і закони, прийняті 19 лютого і 26 квітня 1954 року ВР СРСР були підписані головою її президії Климентом Ворошиловим. У 1955 році з Кримської до Херсонської області була передана північна частина Арабатської стрілки.

Кримська область входила до складу УРСР до 12 лютого 1991 року, коли за результатами референдуму була перетворена в Кримську АРСР, про що 19 червня відповідні зміни були внесені до конституції Української РСР у редакції 1978 року, в якій Севастополь було вперше вказано як місто республіканського підпорядкування УРСР. З набуттям Україною незалежності назва автономії була змінена на Автономну Республіку Крим.

У ці пам'ятні для кожного українця зимові  дні з трепетом у душі поминаємо  Героїв Небесної Сотні   –  істинних  патріотів, які віддали своє життя  за честь, за волю, за право бути Українцем і за свою Батьківщину.

Небесна Сотня молиться за нас !

За Україну  неустанно, щиро!

Щоби прийшов уже відплати час!

Веселкою заграло небо мирне!

Педагогічний та учнівський колективи Джулинської загальноосвітньої школи I-III ступенів розпочали  тематичний тиждень національно-патріотичного спрямування «ПАМ'ЯТІ ГЕРОЇВ НЕБЕСНОЇ СОТНІ» загальношкільною  лінійкою пам'яті Героїв Небесної Сотні,  учасників Революції  Гідності та полеглих воїнів – учасників АТО. Хвилиною Мовчання вшанували всіх загиблих, які стали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору.

Радою лідерів Країни дитячих мрій «Гармонія» та учасниками клубу «Паросток» підготовлено випуск  загальношкільної газети «Шкільний меридіан» на тему «Вони життя віддали за Вкраїну!»,  презентовано дослідницький проект «Костянтин Могилко – Герой України» та експозицію «Слава героям – синам України!», історичний календар «Збережемо пам’ять навіки!» для учнів 5-11 класів.

15.02.2017 року проведено Урок  Мужності  «Україна - понад усе!». Зворушливо прозвучали авторські патріотичні поезії у виконанні учасників літературно-мистецького клубу «Диво калинове» Трохименко Валентини та Анкудович Катерини.

Завбібліотекою Трохименко Л.І.  презентувала тематичну виставку «Герої сучасності – Небесня Сотня !».

Біля хати верба і калина…

І Дніпро силу духу несе…

Будем жити в єдиній родині -

Україна – понад усе!

Лариса Заміхора, заступник директора з виховної роботи

Джулинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів 

Як державний символ - Державний герб України, тризуб був затверджений постановою Верховної Ради України №2137-XII від 19 лютого 1992 року.

Державний Герб – це символ, який презентує певну країну як суверенну незалежну державу, офіційна емблема, зображувана на офіційних документах, печатках, грошових знаках держави. У світовій практиці не існує суворої регламентації творення Державного Герба. Практика оформлення Герба спирається на національні традиції, відбиває специфіку геральдичних особливостей розвитку певної країни.  

Державний Герб України складається з Малого та Великого Гербів.  Малим Державним Гербом України є золотий тризуб на блакитному фоні, затверджений Верховною Радою України 19 лютого 1992 р. Великий Герб України знаходиться ще у стадії розробки. На сьогодні до Верховної Ради України подано кілька варіантів законопроектів.

Тризуб є стародавнім символом, який зустрічався на нашій території з найдавніших часів і шанувався як магічний знак свого роду, оберіг. У вигляді державної символіки він використовувався князями часів Київської Русі, став Державним Гербом УНР, у ХХ ст. як символ репрезентував різні політичні організації. Ставши Державним Гербом сучасної України тризуб символізує тяглість і спадкоємність традицій нашої території. Зображення тризуба археологи зустрічали у багатьох пам’ятках культури, датованих з першого століття нашої ери. Символ відомий серед народів Сходу і Середземномор’я з найдавніших часів, в українських землях з II ст. Існує близько трьох десятків теорій походження і значення тризуба (сокіл, якір, символ триєдності світу і т.д.). На думку окремих істориків, за  часів Київської Русі тризуб був родовими знаком Рюриковичів. Його зображення археологи знаходять на монетах, печатках, посуді, цеглі, настінних розписах. Посли київського князя Ігоря (912-945 рр.) при укладанні договорів з візантійцями мали свої печатки з тризубом. Київський князь Володимир Святославович (980-1015 рр.) карбував тризуб на монетах, де з одного боку зображувався портрет володаря, а з іншого - тризуб.