А небо плаче, плаче, не стихає...

Виведення радянських військ з Афганістан  почалося 15 травня 1988 року, відповідно до укладених в квітні 1988 року Женевських угод. Радянський Союз зобов'язався вивести свій контингент в дев'ятимісячний термін, тобто до 15 лютого наступного року.  За повідомленнями, в перші три місяці Афганістан покинули 50183 військовослужбовців . Ще 50 100 осіб повернулися в СРСР у період з 15 серпня 1988 по 15 лютого 1989 року.  Операція з виведення  військ постійно піддавалася  атакам з боку моджахедів. за інформацією газети «Вашингтон пост», всього в цей період було вбито 523 радянських солдата. 

15 лютого 1989 року генерал-лейтенант Борис Громов, згідно з офіційною версією, став останнім радянським військовослужбовцем, який переступив по Мосту Дружби кордон двох країн. Насправді на території Афганістану залишалися як радянські військовослужбовці, що потрапили в полон  до афганських моджахедів, так і  підрозділи прикордонників, що прикривали виведення військ та повернулися на територію СРСР лише в другій половині дня 15 лютого. 

18.02.2016 | Aдмін | Читати далі

Бій під Крутами – подвиг в ім’я України

Цього року виповнюється 98-ма  річниця Крутянського бою – події, яка набула для українського народу символічного значення. Крути стали легендою, символом героїзму та жертовності молодого покоління в боротьбі за незалежну Україну.

Крути… Маленька цяточка на мапі України. Проте й сьогодні, майже через століття, в умовах нової російсько-української війни, ця  подія привертає до себе увагу суспільного загалу. Дійсно, з військової точки зору – це лише трагічний фрагмент, майже епізод певної військової операції, що називалася обороною Бахмацького вузла на залізничній лінії Конотоп – Київ, чи стисліше – оборонний бій нашого війська при станції Крути 29 січня 1918 р. з більшовицькими загонами. Проте з точки зору історії ми маємо всі підстави стверджувати, що саме від Крут, а не від формальних офіційних дат бере початок українська визвольна революція. Крути стали початком нової доби в історії України. Бо саме вони засвідчили: власну державу треба захищати зі зброєю в руках. І саме та обставина, що мученицьку смерть в ім’я України прийняли її юні діти, робить цю подію такою болюче-нестерпною, що не піддається забуттю.

Отже, в кінці грудня 1917 року уряд більшовицької Росії розпочав війну проти Української Народної Республіки. У січні 1918 року до Києва почали наближатися три більшовицькі військові угрупування під командуванням колишнього полковника царської армії М.Муравйова. Щоб відбити навалу ворожих військ і захистити Україну від інтервенції, 29 січня 1918 року на залізничній станції Крути під Бахмачем на Чернігівщині студенти-добровольці Українського народного університету, Київського університету імені Святого Володимира, учні старших класів Кирило-Мефодіївської гімназії та невеликий загін Вільного Козацтва дали бій наступаючій більшовицькій армії.

Протягом п’яти годин патріоти-добровольці стримували натиск професійної більшовицької армії, але сили були нерівні. Бій під Крутами закінчився українською поразкою. В тому бою загинуло 250 українських студентів та гімназистів, 10 старшин, 32 юнаки потрапили в полон і були закатовані російськими солдатами. Решту поранених відвезли до Харкова. За свідченнями очевидців, з 27-ми студентів спочатку знущалися, а потім розстріляли. Учень 7-го класу Григорій Піпський зі Старосамбірщини перед розстрілом перший почав співати «Ще не вмерла Україна», і решта студентів підтримали спів. Після розстрілу місцевим жителям деякий час забороняли ховати тіла померлих. Уже опісля звільнення України від більшовицької армії 19 березня 1918 року в Києві, на Аскольдовій могилі, відбулися похорони полеглих у бою під Крутами. Тоді стало відомо, що, увірвавшись до Києва, більшовицьке військо влаштували тотальний терор, розстрілявши на вулицях Києва більше 5 тисяч мирного населення тільки за те, що люди розмовляли українською мовою.

29.01.2016 | Aдмін | Читати далі

"Національність як тавро. Чи можливий Бабин Яр у ХХІ столітті?" Кращий вірш

За Бабин Яр віддячить Бог сповна!

 

Життя та смерть - взаємні між собою,

Яким останній крок буде - не знає ще ніхто !

Бо істина з брехнею веде завжди двобої:

Незроблене - ще буде. А зроблене - було.

 

Коли у Бабин Яр ішли невинні люди,

Фашисти твердили : «У щастя вас ведуть»

…Але ламали руки, затоптували груди...

Насправді у безодню привів той темний путь...

 

Там не жаліли ні старого, ні дитину.

В руках вже мати не тримає немовля...

Вони горіли в пеклі у страшну годин –

Здригалась аж до неба вся земля.

 

Пробачити катів, які вас убивали

Й топтали націю, розстрілюючи вас !!!

Батьків ті нелюди безжально розпинали,

Але за все настане ще розплати час!

 

Невинні люди замордовані до смерті,

Пішли у муки та страждання від вогню...

Хай від німецьких куль фашисти будуть мертві –

Вони ж «забрали хліб, залишивши стерню»...

 

28.01.2016 | Aдмін | Читати далі

"Національність як тавро. Чи можливий Бабин Яр у ХХІ столітті?" ІІІ місце

В землі не скрилось, тліном не взялось

Витке і ніжне золото волось,

Блищить на мокрій твані крутоярів

Розбите скло старечих окулярів,

І дотліває, кинутий набік,

Закровлений дитячий черевик

Микола Бажан

Кожен рік двадцять дев’ятого вересня серце стискається при згадці про Бабин Яр... Минуло не так багато часу з тієї страшної трагедії.

У тисяча дев’ятсот сорок першому році двадцять дев’ятого та тридцятого вересня сталася страшна подія - розстріл нацистами євреїв. Загинуло майже тридцять чотири тисячі, серед них і діти. Невже в цьому злочині винною є національність? У чому були винні ті нещасні люди? Саме така страшна ненависть до євреїв створила таке горе. Бабин Яр показав, яке важливе значення мала національність в часи Другої Світової війни. Розстріли лише за те, що ти єврей.

Страшне і свідоме винищення нації нацистами змушує задуматись нас і  сьогодні. Національність як тавро, що виокремлює тебе поміж інших, вона нагадує тобі про твоє походження, твоє коріння , твою віру та предків. Національність - це  те,чим зараз пишається кожен. Ми гордо називаємо себе українцями, інші  називають себе білорусами або поляками . І кожен з повагою відноситься один до одного.

28.01.2016 | Aдмін | Читати далі

"Національність як тавро. Чи можливий Бабин Яр у ХХІ столітті?" ІІ місце

Як іноді страшно стає від думки , що зло знову може повернутися і поглинути людські життя. Невже нашу націю можуть знищити?..

Чомусь уже давно повісили на нас тавро «хохол» і ще насміхаються, додаючи до нього інші зневажливі синоніми. Але чому? Наші предки ніколи не були жорстокими вбивцями, загарбниками, а от наша земля до цих пір є «ласим шматком» для чужинців. Чому ж нас так ображають, зневажають, «таврують»? І це в наш час...

Кажуть , що «ярлики» або «тавро» на представників інших національностей вішають країни, де бракує рівності або є надлишок національних суперечностей. Особливо масово навішували ярлики панівних народів, у яких з цієї причини виробилася завищена самооцінка. А ще іноді трапляється, що з′являється одна «одержима» людина і нав’язує свою думку про те, що слід винищити «жидів» чи «чурків».

Невже у XXI столітті знову можливий геноцид? І що - тепер прийшла черга «хохлів»? У чому наша вина? Хіба хтось із нас, простих смертних, винен у їхній надмірності, жадібності та одержимості?!...

28.01.2016 | Aдмін | Читати далі

Працює психологічна служба

22 січня на базі РМК  відбулася інтерактивна лекція  для працівників психологічної служби щодо роботи з сім’ями учасників АТО та вимушених переселенців, яку провела  волонтер Вінницького кризового психологічного центру по допомозі бійцям АТО, їх сім’ям та сім’ям-переселенцям Іваненко Ганна Гнатівна. 

Ольга Росолик, завідувач Бершадською ПМПК.

27.01.2016 | Aдмін | Читати далі
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 «19» 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60
Всього новин: 356