Як то було... Пам'яті Героїв Небесної Сотні...

Людина  завжди сподівається на краще…  Це природно, адже ми не станемо заперечувати, що найчастіше обставини, що нас оточують, просто змушують нас це робити. Надія супроводжує нас, напевно всюди, але що ми готові зробити для того, щоб вона не залишилася марною. Далеко не кожній людині випадає така честь, щоб сприяти втіленню кращих сподівань. А сприяння, активне сприяння в цьому - є єдина причина, по якій здійснюється це велике таїнство, дане нам Богом. Адже погодьтеся: не важливо, пливемо ми за течією чи проти, але важливо - на краще або гірше, і важливо, що рухаємося. То ж як це було.  Учасник тих доленосних подій – Сергій Сєдов, депутат Любарської районної ради,розповів про події на Майдані

НЕ ЗАБУДУ.

На Майдан приїхав 1 грудня після жорстокого розгону студентів, - так і лишився. Через переохолодження, . у кінці січня мав пневмонію і три тижні лікувався вдома. Але, - сьогодні про страшні дні лютого 2014 коли донецька влада замість діалогу з повсталим народом, вирішила цей народ розстріляти.

18 - 19 лютого. Війна

На 18 лютого 2014р громада Майдану мала провести мирний пікет Верховної Ради з вимогами, які вже вистраждав за три місяці: уряд Азарова у відставку, підписання Вільнюських угод, дочасні парламентських вибори, Януковича геть . Очевидна криза всієї державної системи України. Після подій на Грушевського 22 січня, після драконівських законів 16 січня і протестувальники і влада розуміли, що цей похід мирним не буде.

Після 3х місяців «великого стояння» Майдан не домігся найпростіших вимог, а влада мільйонні зібрання Майдану «не помічала».

Зранку, у режимі реального часу , відслідковую події на Інститутській, Шовковичній, Липській, Маріїнському парку…Прогнозоване побиття, каліцтва, перші жертви серед протестуючих. В 12 годині коли протестуючих добивали у вузькому проході 1 барикади на Інститутській, ще не зовсім одужавши після хвороби, стартую у Київ. В дорозі взнаю, що Янукович прийняв рішення провести антитерористичну операцію проти учасників Майдану силами свого звіринця стягнутого в Київ зі всієї України;беркут, грифон, тигр, пантера, сокіл, альфа, омега, мєнти, і навіть десантні частини ЗСУ. Рідні повідомляють, шо силова операція проти Майдану буде о 18год. Просять повернутися.

У Києві , на ст. метро Житомирська - біля 16год. Дуже багато людей, - уряд зупинив метро. Ледве втиснувся у 4 за рахунком маршрутку – «тільки до площі Перемоги» говорить водій, далі даішники не пускають. Під натиском людей розломались задні двері, - їдемо. З площі пішки вгору по проспекту, ліворуч, і нарешті Хрещатик. Швидко. Ріг Б. Хмельницького і Хрещатика - перша барикада, охорони немає, опудало Януковича ще в клітці, наметів менше. Майдан у вогні. Відчувається напруженість серед людей, але вони , дякувати богу є. І багато.

Вже темно, але світло від заграви на Майдані дає зорієнтуватись…людей багато і це добре. Перша барикада на Інститутській, ми відступили. - звірі вже . нижче пішохідного мосту. Блищать на світлі чорні баняки на їх головах. Хіба то голови - відростки. Стара барикада з боку Європейської ще стоїть, - хлопці напоготові. Швидко. Зводиться нова барикада на Інститутській, - включаюсь:брук, діжки для обігріву дрова, палєти, все що під руками. Працюють сотні люду і фортеця виростає швидко. І це під час штурму, - горять намети і курені між пам’ятником засновникам Києва і Стелою Незалежності. Горить усе. Звірі вже тут, їх сотні - чорні строї, чорні баняки, металеві щити, палиці і ясна річ - спецзасоби. Це так вони називають рушниці, газ, гранати. Стрільба з рушниць, вибухи гранат (аж повітря колишиться) сирени, команди з мегафонів, крики людей, стогони поранених, плач жінок - прокльони, все це на фоні вогненного смерчу.



Апокаліпсис…Здається не встоїмо. Але стоїмо. Колективний розум Майдану, як і до цього, в ці найкритичніші часи , не підвів: СТІНА ВОГНЮ. З глибини Майдану волочимо все що горить:дошки, колоди, палєти, намети, матраци, навіть куртки, і за мить виростає стіна вогню , від будинку Проспілок, дугою до Консерваторії. Зась . Беркут і ВВшники не можуть її пройти. Кожну їх атаку зустрічає хмара бруківки, яка складена на передовій. ЇЇ, в глибині Майдану заготовляють протестанти, хто чи може. Б’ю брук о брук - міцна. Поряд це пробує робити тендітна жінка у норковій шубці і лайкових рукавичках - нереальне видовище на чорному майдані. Хіба таких людей зламаєш. Від почтамту до передової утворені 3 або 4 ланцюги людей які передають з рук в руки цю зброю на лінію вогню.

Зі сцени лунає голос Жені Ніщука. Закликає до совісті Януковича і беркуту (де ж її взяти), Майдан до спокою, але його голос тоне у звуках війни…Послушниці - католички правлять молитву, «Отче наш, ти що є на небесах…. Діво Маріє…» молимося, - з ними, повторюю святі слова, - допоможи нам Господи, бо ми лиш правди хочемо, свободи нам і дітям нашим, а на хліб ми заробимо. І за це вийшли мільйони, страх свій переборовши.

…. Б - А - Х. . гранати, дуже сильні - повітря колишеться. Мєнти називають їх світло - шумовими Насправді гранати обв’язані саморізами чи цвяхами Поранені. Уражені очі голова, руки і ноги, є обгорілі Страшно. Ж. Ніщук просить допомогти, - від ЦУМу нести все що є необхідним на Майдані, на війні. . Кияни оминаючи даішні кордони, підвозять шини, дрова, ліки , харчі - все що майдан просить. Респект вам кияни. Без вас, без самовідданих галичан зачах би вогонь революції Гідності.

Нав’ючені, біжимо. Бо там на Майдані жарко , там усе це треба. З Інститутської, проламавши прохід першої барикади пре КРАЗ - водомет…два десятки наших коктейлів його зупиняють, там він і лишився. Барикаду біля профспілок таранить БТР, - хлопці пригощають тими ж гостинцями - стоїть. Трохи легше. Зустрів земляка і доброго товариша - трохи веселіше

Периметр Майдану став найменшим за весь час. Звірі як і на Грушевського, заливають Майдан водою із пожрукавів, - вона ллється весь час (розгортав рукави МНС). Ноги у воді. Погано після пневмонії. Підіймаюсь до стели, де був ІТ - намет, база афганців - все вигоріло…місячний пейзаж

Штурм не припиняється. Хвиля за хвилею…старенька бабця тримає плакат, - «Борітеся –  поборете», чоловік в інвалідному візку!!! набирає у мішок бруківку, щоб везти на лінію вогню. Не стримую сліз.

Опівночі СБУшна альфа підпалює будинок Профспілок. Там сотні поранених…стрибають з вікон, спускаються на підручних. Кількадесят людей заблоковано на горішньому поверсі, - не усіх врятував МНС який прибув через дві!!! години після виклику. Кажуть десятки їх згоріли живцем. Небайдужі, сміливці, герої, - _таких Господь бере до себе.

Натиск мєнтів послаблюється, людей на Майдані помітно менше. Сушу черевики у черкаському наметі. Хлопці з дівчатами споряджають коктейлі, - . буде день.

19 лютого

Вранці стало відомо, що за посередництва ЄС опозиція домовилась з Януковичем про перемир’я. Весь день патріоти і просто не байдужі люди зі всієї України, пробиваючи мєнтовські кордони їхали і йшли на Майдан. По всій Україні протестуючі захоплювали державні адміністрації, відділки міліції, СБУ. Донецька банда втрачала контроль на країною. Нас ставало більше. Усі розуміли що перемир’я тимчасове і не задовольнить ні ту ні іншу сторону.

Сутички на Майдані не припиняються. І була лінія вогню, яка врятувала нас учора. Сушусь у тернополян. Організовані, спокійні, рішучі, - ніхто не відступить. Добре.

20 лютого. День Крові

Після 7 ранку незважаючи на перемир’я почався новий штурм Майдану. Встиг випити ранкову каву, і нас вишикували перед сценою. Скеровував, очевидно військовий зі знанням справи, - 10 чоловік на лівий фланг, 15 - у центр. Бачимо снайпера у нас за спиною - на даху готелю «Козацький», але зволікати його звідти команди не дають. Ми були схожі на потішне військо: дерев’яні щити, мотокаски, держак від заступа. Постріли і вибухи біля консерваторії. наростають. Усі хто в обороні підносять каміння і шини на передову. *Лікаря до стели* команда старшого, - на правий фланг також біжать із ношами. Є нові поранені.

За ніч нас стало більше. Прибувають люди звідусіль, але найбільше з Галичини «Слава Україні» - вітаються. Встановлюються нові намети. Їдуть ідуть кияни. Волонтери розносять медичні маски, - буде новий штурм. На східцях стоїть літній чоловік, у благенькому пальтечку з плакатом «серп і молот - смерть і голод»  Ба - бах , гранати. Перша хвиля ментів і її зустрічає хмара каміння. Знову поранені. Є перші полоненні, - за стіни вогню тягнуть трофей. Молодий ВВшники, 19 років з Сімферополя. Весь у кіптяві, перелякано закриває голову руками. хтось хоче лінча , більшість вимагає не бити. Відводять за сцену.

Щось змінилось…ще кілька полонених, але чорні, - беркутня втекла, ВВшники за ними…20 в центр. Біжимо. На розі Хрещатика і Інститутської згасає вогонь. По палаючих головешках натовп рвонув за втікачами. Боковим зором бачу: майданівці розділились на три колони, - права побігла по Інститутській до 1 барикади. Ліва по Хрещатику до вул. . Грушевського. Я у середині. Перебігаємо. Сходи до Жовтневого палацу від вул. . Хрещатик. Вгору…на зустріч несуть кілька тіл майданівців. Не збагну, - може поранені. Вгору на кілька сходинок…с - с - сік . . не вірю. Куля. Може сліпа. Ще кілька тіл зносять санітари…голова у крові, замість ока - червона вирва. . другий майже голий, - яку ж біль бідний терпів, що розібрався. С - сік с - сік, - навколо кулі підіймають хмарки пилу…не вірю. Невже банда стріляє у людей бойовими. Тепер вірю. Банда переступила межу людську. Все нема вороття…Чи боюся? Страх є, а злякатися не встиг. Присідаємо. Кулі сичать розрізаючи повітря, січуть землю…Усі з армійським досвідом знають звук пострілу, - сухе клацання, схоже на відкривання жерстянки з колою, а свист кулі коло тебе , - чули не всі, і я не чув.

Тіла вже зносять одне за одним…скільки їх було - 10 . 15 - не пам’ятаю. Пізніше взнав, що першу хвилю протестуючих, які піднялись попереду нас до Жовтневого палацу , поклали усю…По сектору стрільби, думаю нас вбивали ті звір і, яких ми бачили на ютубі:чорні, в баняках, з жовтими пов’язками на рукавах, з калашами. Один із них стріляв з лівого плеча - характерна прикмета. Звірі Януковича, з грішми в кишенях(з бандитського общака)вбивають беззбройних людей, які не захотіли жити «па паняті ям». У 21ст. В центрі Європи…кінець світу.

Ще вгору, знову тіла, - побоїще… Скочуємося вниз і біжимо на Грушевського. Хтось кричить, - обійдемо їх, - наївні…А тим часом на Інститутській міх першою (під мостом) і новою (ст. метро Хрещатик) барикадами протестуючі опинилися у пастці смертельній:їх розстрілювали з готелю «Україна», буд. КМ, НБУ, з нової барикади. . 20 лютого на Майдані , кримінальний режим Януковича вбив 90 людей, біля 1000 було поранено…кращих з кращих, найсміливіших із сміливців, Лицарів, Героїв.

Їх подвиг дає нам шанс побудувати в Україні щось людське. Виродки втекли - , погано що не скарані. Добре, що МИ не дамо вирости новим виродкам.

На Грушевського люди розділилися на три групи. більша частина заблокувала беркут за бетонною барикадою біля стадіону Динамо, інша - Український Дім, третя почала будувати нову барикаду прикриваючи дорогу на Поділ. В Українському Домі заблокований беркут здається. Виходять по одному , без зброї. Взвод. Взвод «космонавтів». Гарячі голови хочуть лінча…охороняємо і відводимо на Майдан. Переговори на Грушевського. Звірі готові здатись, якщо їм гарантують безпеку. Люди готові. Тисячі вибудовують живий коридор. Вони не наважились , розвертаються і простують до автобусів біля Кабміну. Не можу повірити. Ми перемогли. Слава Героям!



19.02.2017 | Aдмін

Вернутись назад