"Національність як тавро. Чи можливий Бабин Яр у ХХІ столітті?" ІІ місце
Як іноді страшно стає від думки , що зло знову може повернутися і поглинути людські життя. Невже нашу націю можуть знищити?..
Чомусь уже давно повісили на нас тавро «хохол» і ще насміхаються, додаючи до нього інші зневажливі синоніми. Але чому? Наші предки ніколи не були жорстокими вбивцями, загарбниками, а от наша земля до цих пір є «ласим шматком» для чужинців. Чому ж нас так ображають, зневажають, «таврують»? І це в наш час...
Кажуть , що «ярлики» або «тавро» на представників інших національностей вішають країни, де бракує рівності або є надлишок національних суперечностей. Особливо масово навішували ярлики панівних народів, у яких з цієї причини виробилася завищена самооцінка. А ще іноді трапляється, що з′являється одна «одержима» людина і нав’язує свою думку про те, що слід винищити «жидів» чи «чурків».
Невже у XXI столітті знову можливий геноцид? І що - тепер прийшла черга «хохлів»? У чому наша вина? Хіба хтось із нас, простих смертних, винен у їхній надмірності, жадібності та одержимості?!...
Здається, наші прадіди, діди, батьки усе своє життя чогось і когось боялись, а навіть іноді соромились зізнатись, що ми - українці. Але тепер прийшов той час коли ми гордо кажемо - ми українці!. Так, саме Українці, бо наші предки , не дивлячись на всі перипетії долі, - це люди з великої літери. І неважливо, яке тавро їм повісили «укр», «укроп», «хохол» чи «малорос»... Суттєво те, що ми зрозуміли хто ми є, і як для нас це важливо. Головне, щоб нам і нашим політикам вистачило б мудрості, аби ніколи не допустити повторення трагедії Бабиного Яру, геноциду нації.
Нація існує доти, доки існують люди , готові її захищати. А ми готові!
Сиджу і здригаюсь від думки страшної:
Невже повертається Чорний Дракон?
Хіба цей слуга смерті німої
Ще раз переступить моралі закон?
Велика розруха, страждання і сльози...
Освенцим, Дахау, Бухенвальд і Шталаг?
Крики і сльози, мордування, погрози,
Ув’язнення «щирих», а потім – ГУЛАГ.
І так як той Вовк, що із лігва виходив,
Тепер в нас з,являється новий тиран.
Той бідних євреїв до смерті доводив,
Цьому ж заважає українець Іван.
Спочатку в нас Криму шматок відтяли,
Тепер пазурі устромили на Схід...
Багаті так «дерлись» - чуби ж лиш тріщали...
У чому ж тут винен простий чоловік?
Хіба ще трагедій в нас мало по світу?
Навіщо ж нам ще один Бабин всім Яр?
Тримаймося , браття, Христово Завіту:
Від злоби й насилля загине зброяр.
Богдан Запорожець, учень 9 класу Дяківської ЗОШ І-ІІ ст.
28.01.2016 | Aдмін