Булінг у школі

    Що таке булінг? Булінг (цькування) - діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого (стаття 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 1 Закону України «Про освіту»).



Ознаками булінгу (цькування) є:
- систематичність (повторюваність) діяння;
- наявність сторін - кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності). Важливо, що стороною булінгу є саме учасники освітнього процесу, а це не тільки учні (студенти, курсанти, вихованці, слухачі, стажисти, аспіранти (ад’юнкти), докторанти, інші особи, які здобувають освіту за будь-яким видом та формою здобуття освіти), а й вчителі (викладачі, вихователі, інші педагогічні працівники). Тобто як кривдником, так і потерпілим може бути не тільки дитина, а й доросла людина – вчитель;
- дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.
     У булінгу (цькування) можуть бути такі форми (види, прояви):
1)  фізичний булінг – наприклад умисні штовхання, стусани, удари, нанесення побоїв, тілесних ушкоджень та ін.;
2) економічний булінг – наприклад вимагання (у дитини вимагають гроші, їжу, інші речі, примушують щось вкрасти) або пошкодження та інші дії з майном (пошкодження, викрадення, заховання особистих речей жертви);
3) сексуальний булінг – є підвидом фізичного, це будь-які систематичні дії сексуального характеру;
4) психологічний булінг – насильство, пов'язане з дією на психіку, що наносить психологічну травму шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість наприклад:
- образливе ім'я, з яким постійно звертаються до жертви, обзивання, дражніння, зведення наклепів, поширення образливих чуток та ін.;
- образливі жести або дії наприклад, плювки в жертву або в її напрямку; залякування наприклад використання агресивної мови тіла й інтонації голосу для змушення дитини робити чи не робити щось;
- ізоляція, наприклад, жертва навмисно ізолюється, виганяється чи ігнорується частиною або всім класом;
5) кібербулінг – цькування за допомогою мобільних телефонів, Інтернету, інших електронних пристроїв наприклад пересилання двозначних зображень і фотографій, обзивання, зведення наклепів та ін..
    Кібербулінг
Особливу увагу слід приділити кібербулінгу. Спілкування людей у кіберпросторі зазвичай знеособлене, що може викликати оманливе почуття безкарності та суттєво полегшує застосування психологічного насильства.
    Кібербулінг – умисне цькування за допомогою мобільних телефонів, Інтернету, інших електронних пристроїв наприклад пересилання двозначних зображень і фотографій, обзивання, зведення наклепів та ін. щодо визначеної особи у кіберпростірі, як правило, протягом тривалого періоду часу.
    За даними опитування, представленого у 2019 році Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) та Спеціальною представницею Генерального секретаря ООН з питань насильства щодо дітей, третина молодих людей у 30 країнах світу стають жертвами онлайн-булінгу, а кожна п’ята молода людина змушена була пропускати заняття в школі через кібербулінг та насильство. В Україні 29% опитаних підлітків були жертвами онлайн-булінгу, а 16% були змушені пропускати через це шкільні заняття.
   Майже три чверті респондентів, які анонімно відповіли на запитання молодіжного опитування U-Report, також зазначили, що найчастіше онлайн-булінг трапляється в соціальних мережах, зокрема у Facebook, Instagram, Snapchat і Twitter.    
   Як зрозуміти, що дитину цькують?
      Індикаторів, які свідчать про знущання, досить багато. Але тут потрібно розуміти, що вони можуть говорити не лише про булінг, а й про інші форми насильства. Серед таких загальних ознак: роздратованість, поява необґрунтованої агресії до слабших людей або домашніх тварин, невмотивовані напади плачу чи інші різкі зміни в поведінці. Це в тому випадку, коли дитина не розповідає про те, що її ображають.
   Окрім психологічних ознак, можуть бути фізіологічні. Дитина може почати завдавати собі шкоди. Наприклад, інтенсивно розчісувати тіло чи з’являтимуться неконтрольовані рухи. Все дуже індивідуально, але на будь-яку нетипову зміну поведінки батьки завжди повинні реагувати.
     Що робити, якщо дитина потерпає від булінгу? 
1. Зібрати докази цькування. Найважливішими є показання свідків, а також відео та аудіозаписи булінгу. Це все матиме значення як доказова база.
2. Звернутися до класного керівника: розповісти, що відбувається, хто це робить, у який спосіб та іншу додаткову інформацію. На це мають відреагувати в навчальному закладі.
3. Написати заяву на ім’я директора навчального закладу.
4. Якщо адміністрація школи проблему не розв’язує – звернутися в поліцію та написати заяву. До неї додати зібрані раніше докази.
  Коли є фізичне чи психологічне насильство, то зазвичай це вже останній етап цькування. Як правило, все розвивається поступово: хтось когось штовхнув, обізвав чи заховав портфель. Важливо ці моменти не пропустити й одразу вичерпувати. Тут усе залежить від вчителя, який має це помітити і провести виховну розмову чи викликати батьків. Якщо на подібне не відреагувати, далі відбуватиметься те, що підпадає під статтю про булінг.
     Якщо впевнені, що вашу дитину цькують – необхідно  відразу йти до директора і писати заяву. Адміністрація школи проведе внутрішнє розслідування. Зазвичай створюють комісію, запрошують батьків, учнів та вчителів, проводять виховну і роз’яснювальну роботу. Директор зобов’язаний повідомити про факт булінгу в правоохоронні органи. Бо штраф накладає не керівництво школи, а безпосередньо поліція.
   Якщо цькування відбувається не між учнями, а з боку вчителя стосовно учня – тут така ж схема: писати заяву на ім’я директора. Якщо адміністрація школи всіма способами покриває свого працівника і не хоче карати винних – потрібно звертатись у вищі інстанції, наприклад, у районний відділ освіти й у поліцію.
     Тоді директор, окрім адміністративної відповідальності за приховування булінгу, може понести і дисциплінарне покарання – отримати догану чи навіть бути звільненим.
  Яке покарання? Нова стаття закону передбачає адміністративну відповідальність за булінг – це штраф або громадські роботи. Якщо порушення було зафіксовано вперше, то штраф становить від 850 до 1 700 гривень. Якщо воно повторюється впродовж року або здійснювалось групою людей – від 1 700 до 3 400 гривень. У разі, якщо порушення здійснила малолітня особа (діти до 16 років), штраф накладають на батьків або опікунів. Якщо про випадок булінгу не повідомили в правоохоронні органи – керівникові навчального закладу теж передбачено штраф: від 850 до 1 700 гривень або виправні роботи на термін до одного місяця.
    Раніше, якщо правопорушення не підпадало під Кримінальний кодекс, тобто постраждалому не завдали тілесних ушкоджень, – покарати винних за цькування було важко. Нова стаття робить це можливим, хоча б в адміністративній площині.
    Стаття про булінг є додатковою до інших статей, наприклад про завдання легких тілесних ушкоджень, хуліганство тощо. Якщо під час розслідування з’ясують, що до побиття учнів відбувалося систематичне цькування – кривднику ще призначать штраф.
  Телефони довіри:
- Дитяча лінія 116-111 або 0-800-500-225 (з 12.00 до 16.00);
- Гаряча телефонна лінія щодо булінгу 116-000;
- Гаряча лінія з питань запобігання насильству 116-123 або 0-800-500-335;
- Уповноважений Верховної Ради з прав людини 0-800-50-17- 20;
- Уповноважений Президента України з прав дитини 044-255-76-76;
- Центр надання безоплатної правової допомоги 0-800-213-103;
- Національна поліція України 102.
 


07.02.2020 | Aдмін

Вернутись назад