Зроблено в Україні. З Днем народження, пані Ліно!

Сьогодні написати про Ліну Костенко бодай один свіжий рядок надзвичайно важко. Вона – надто великий для нашої літератури корабель, у фарватері якого назавжди залишилися численні послідовники, продовжувачі, епігони.  Вона – ідеальна шкала, початок виміру, еталон, на який рівнялося не одне покоління письменників (і письменниць). Попри її непростий характер. Попри її ядучий сарказм. Попри її впертий ґонор. Ліну Костенко можна критикувати. Її можна звинувачувати. Їй можна навіть не вірити. Тільки заперечити її вже ні в кого не вийде. Надто багато дрібніших риб навіки зосталися в її фарватері – просто тому, що не мали сили з нього вийти.

 «Політичної біжутерії не ношу»

У її характері є одна цінна риса. Опинись вона в кожному з нас, хтозна якою ми були б нацією. Ліна Костенко нічого не приймає за замовчуванням і легко відмовляється від того, що вважає для себе неправильним. Спробуйте погуглити «Ліна Костенко відмовилась…» і побачите самі. Вона відмовляється легко і твердо: від авторства кіносценарію «Перевірте свої годинники», надто вже, на її думку, переписаного чужою рукою; від премії «Золотий письменник України» – не пояснивши нічого жодним словом; ба навіть від звання Героя України – усім уже відома та історія з Ющенком, а фраза «Політичної біжутерії не ношу» давно стала мало не афоризмом. Можна в цьому вбачати, звісно ж, позерство, підозрювати добре продуману й награну стратегію про «збоку й усю в білому», але – навряд чи… Тут якраз усе просто – моральний закон усередині нас такий же реальний, як і зоряне небо над нами. Її позиція настільки прозора й непохитна, що хай позаздрять майже всі чоловіки.

Попри це, постать Ліни Костенко – культова для українців. Передусім завдяки свіжому, прямому, не дуже жіночому в тривіальному сенсі слова, погляду на історію. Сказати б, інтелігентному погляду, адже образ великого поета у свідомості українців до ери Ліни Костенко був здебільшого рустикальним – він мовою селян писав про долю селян. Ліна Костенко позначила цю тему принципово новими художніми засобами. Вона змогла справити враження на інтелігенцію, при цьому не виявляючи відвертої зверхності (чим часто грішили культові російські поети), не чванячись і не вивищуючись над читачем. Хоч і без жодної запопадливості чи загравання. До того ж, її прямота і стійкість, її незламність не могли не викликати щирого захвату в представників нації, десятиліттями топтаної тоталітарною системою. Вона ніби й не займалась у житті дрібницями, а тільки виконувала якусь дуже високу місію – ось тому всі спроби підійти до неї на небезпечно близьку відстань апріорі приречені на крах.

Може, тому, що біографію Ліни Костенко важко буде назвати рядовою. Надто багато в ній викликів, патріархальному суспільству – зокрема. Це й творча еміграція десятиліттями. Це й участь у судових засіданнях проти дисидентів. Це й регулярні поїздки в Чорнобильську зону – у такому віці, що… проте, не будемо про вік.

Сергій Осока (з інтернет ресурсу)



Продовження тексту новини



21.03.2018 | Aдмін

Вернутись назад