Цікаві канікули. Дяківська школа

Ген за горами високими, за морями широкими блукає літо. Ще не видно здаля теплих сонячних днів та довгожданих літніх канікул: пори відпусток, мандрівок, екскурсій. Але,знаєте, нас це зовсім не зупинило. Тільки - но  ми почули, що можна трохи поподорожувати, зразу ж погодились. У школі, на лінійці, оголосили про екскурсійну поїздку до міста Вінниці та почали готуватись…

Нас підтримувала та усіляко допомагала  Янчук Ніна Олексіївна, за що їй велика подяка від наших учителів та дітей. Звичайно, якби ще не кошти батьків, їх підтримка, гарна співпраця із адміністрацією школи, нічого б  не вийшло. Але, дякувати Богу, усе склалося якнайкраще.

Настала довгождана мить: шоста ранку понеділка  27 березня. Біля школи нас чекав великий екскурсійний автобус, з проводжаючих – директор, його заступник і батьки наших учнів. Голос шофера: «Усім зайняти свої місця, бо зараз від’їжджаємо!» Діти притихли, тільки усміхнені обличчя виглядали з – за фіранок, а маленькі долоньки ще довго махали прощальне папа́. Багато хто із них, маленьких школяриків, уперше мандрував без батьків та ще й так далеко від дому, але оченята світилися від радості та в передчутті чогось нового, незвичайного,  цікавого і фантастичного.

Три години промайнули  дуже швидко. Ось уже наша перша зупинка – «Дитячий розважальний центр «Рошен»». Привітно зустріли нас тут; для діток організували та провели цікаві та веселі конкурси, змагання, а робот – екскурсовод розповідав нам про виробництво шоколаду та історію створення фабрики, переглянули мультик 4D. Не обійшлося, як кажуть, і без сюрпризів: у спеціальному «Сховищі секретів»  діток пригостили смаколиками.

Наступна зупинка нашої подорожі – «Подільський зоопарк».  Від клітки до клітки, від вольєра до вольєра бігала малеча, гукаючи один одного, аби побачити звірів. Вовки, сірі корови, вівці, ослики, павичі, пухові кури, лисиці, дикобрази, мавпи, олені, лами, бізони, зубри… Усіх і не перелічити. Один гімалайський ведмідь, навіть, помахав нам привіт.

А потім гайнули  на ковзанку, батути, розваги до Мегамолу. Тут уже найвеселіше. Розпашілі обличчя, очі повні щастя від побаченого, задоволенню не було меж.

В автобусі панувала тиша. Стомлені діти солодко спали, усміхаючись уві сні. Коли уже відпочили, почали співати; так гучні пісні лунали аж до Дяківки. Рідне село, будинки, вулиці...  Ми уже вдома!

                                                                          Наталія Запорожець, учитель української мови та літератури  Дяківської ЗОШ І-ІІ ст.

 

 



Продовження тексту новини



10.04.2017 | Aдмін

Вернутись назад