Незагоєна рана

«Говоріть за тих, хто сказати не може» - ці слова можна зробити епіграфом зустрічі, що відбулась 27 вересня 2016 року в РМК, напередодні 75-річчя початку масових розстрілів євреїв у Бабиному Яру.

Зустріч розпочала учениця Джулинської ЗОШ з віршем - переможцем у минулорічному конкурсі «Чи можливе повторення  трагедії Бабиного Яру в ХХІст.?». Запрошені учні та вчителі району , затамувавши подих , ловили кожне слово гостей – колишнього в′язня гетто Олександра Львовича Жорніцкого, Праведника України з Флорино Тартачної  Тетяни Юхимівни та дочки Праведника   світу Олександри Мельник з с. Тирлівка.

 Завідуюча РМК А.Г.Філімонова вразила всіх своїм талантом декламування ,прочитавши вірш М. Асадова «Варварство». Взагалі, під час виступів гостей на очах присутніх не раз з’являлись сльози: настільки  пронизливими ,вражаючими були спогади цих людей. Вони перенесли такі страждання, яких не пережив жодний народ у світі…



Методист РМК Когут О.М. вдало перемежовувала виступи гостей учнівськими презентаціями з  Тернівської, Сумівської та Маньківської шкіл.

Старшокласники розкривали всі жахіття Голокосту в своїх рідних селах, доводили толерантність, людяність ,здатність на самопожертву  з боку українців, які , ризикуючи життям , намагались полегшити страждання євреїв.

У тишу падали гарячі слова учениці Маньківської школи, яка виступала з художнім оповіданням про історичний факт масового розстрілу євреїв в роки ІІ Світової війни в Маньківці та спроби української селянки врятувати євреїв від гіркої долі.

Червоною ниткою через мій виступ , що завершував зустріч, йшла про думка про необхідність продовжувати дослідження історії Голокосту, тому що з’являються нові й нові факти про цю жахливу подію. Допоки ми пам’ятаємо про жертви минулого, ми маємо моральне право називатись людьми.

Я завжди пам’ятатиму про них,

Про тих людей , що вірили й любили.

Здається , що їх голос не затих.

Він серце ранить, душу рве щосили.

Дві години пролетіли миттєво. Не хотілось йти, повертатись до буденних справ. Але життя триває, і шляхівська паляниця як символ вічності , добра й надії  сяяла на вишитому рушнику…

Стьопіна Анна, учениця Шляхівської ЗОШ І-ІІ ст., учасниця заходу



04.10.2016 | Aдмін

Вернутись назад