ЗАПАЛИ СВІЧКУ. ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРІВ

Четверта субота листопада – день пам‘яті жертв голодоморів в Україні.

Три голодомори 1921–1923 рр., 1932–1933 рр. та 1946–1947 рр., які влаштувала Російська імперія, що на той час називалася СРСР, були актами геноциду українського народу. Вони призвели до багатомільйонних людських втрат. Пам‘ятаймо про це...

 

 

 

Ти кажеш, не було голодомору?

І не було голодного села?

А бачив то в селі пусту комору,

З якої зерна вимели дотла?

Як навіть вариво виймали із печі

І забирали прямо із горшків,

Окрайці виривали з рук малечі,

Із торбинок нужденних стариків?

Ти кажеш, не було голодомору?

Чого ж тоді, як був і урожай,

Усе суціль викачували з двору,

Греби, нічого людям не лишай!

Хто ж села, вимерлі на Україні

Російським людом поспіль заселяв?

Хто? На чиєму це лежить сумлінні?

Імперський молох світ нам затуляв!

Я бачив сам у ту зловісну пору

І пухлих, і померлих на шляхах.

І досі ще стоять мені в очах...

А кажеш - не було голодомору?

Дмитро  Білоус

 

 

 

Горить свіча. І схлипує теплом і сумом…

Через роки… І в майбуття...

Я знаю, як мама з бабцею голодували!

І як дідуся Станіслава за нізащо замордували!

Як батько їв гнилий буряк

І… як кричав,  голодний,  у колисці…

Так нас мільйони полягло –  у кожному селі,  і в місті…

Та не змогли вони тоді забрати в нас свободу!

Бо не зламать ні  України, ні мого волелюбного народу!!!

 

Марія Цимбалюк

 

 

 

 

 



Продовження тексту новини



26.11.2016 | Aдмін

Вернутись назад